Що таке е-гривня простими словами: цифрові гроші держави проти криптовалют

Я звикла пояснювати криптовалюти простими словами, від біткоїна до блокчейну і майбутнього грошей, але сьогодні хочу розповісти про щось, що часто плутають із криптою, хоча це зовсім інша річ, а саме про е-гривню, тобто про цифрову валюту, яку вже багато років розробляє наш Національний банк.

Найголовніше, що варто одразу зрозуміти, це те, що е-гривня не є децентралізованою криптовалютою на кшталт біткоїна, адже її випускає централізовано саме Національний банк України, і вона буде повноцінним законним платіжним засобом, точно таким самим, як звичні паперові чи безготівкові гривні.

Що таке цифрова гривня

Простіше кажучи, е-гривня це просто ще одна форма тих самих грошей, до яких ми звикли, лише повністю цифрова, тісно повʼязана з банківською системою та державним регулюванням, і саме ця державна природа принципово відрізняє її від приватних токенів, які створюються без жодного центрального емітента.

Ідея цифрової валюти для нашої країни не нова, адже перші кроки Національний банк зробив ще у 2016 до 2018 роках, коли відбулося навіть пілотне тестування, проте загального запуску для широкого використання станом на початок 2026 року так і не відбулося, і робота досі триває.

Наразі Національний банк експериментує з можливою архітектурою е-гривні та готується до нового пілотного проєкту разом із технологічним партнером, тобто ми перебуваємо на етапі активних випробувань, а не реального запуску, тож користуватися цифровою гривнею у крамниці поки що неможливо.

Чим вона відрізняється від біткоїна

Аби межа стала ще чіткішою, варто підкреслити позицію самого регулятора, адже голова Національного банку Андрій Пишний прямо наголошує, що криптовалюти не призначені для того, щоб бути законним платіжним засобом, і саме тому банк робить ставку на власну цифрову гривню, а не на приватні монети.

При цьому держава не забороняє саму крипту як явище, адже володіти криптовалютами як активами в Україні дозволено в межах правового поля, однак використовувати їх безпосередньо для оплати товарів і послуг наразі не можна, і ця різниця між володінням та оплатою є дуже важливою для розуміння.

Ще один тонкий, але суттєвий момент полягає в тому, що сама е-гривня юридично не належить до категорії віртуальних активів, тобто закон чітко розмежовує державні цифрові гроші та приватні токени, а для активів, придбаних до набуття чинності відповідного закону, на 2026 рік передбачена пільгова ставка податку у пʼять відсотків.

Чи на часі це під час війни

Проте навколо е-гривні точиться і непроста дискусія, адже сам Національний банк висловлює сумніви щодо можливості запровадити цифрову гривню вже у 2027 році, і головна причина цілком зрозуміла, це висока вартість такого масштабного проєкту, яку в умовах війни регулятор вважає етично сумнівною витратою.

Ця відвертість мене особисто навіть заспокоює, бо вона показує, що йдеться не про гонитву за модою, а про зважений підхід, коли держава чесно питає себе, чи справді зараз найкращий момент вкладати великі кошти в технологію, коли є значно нагальніші потреби, повʼязані з обороною та відбудовою.

Мій висновок простий, е-гривня це важливий крок у майбутнє грошей, але не революція, яка станеться завтра, тому найкраще, що ми можемо зробити, це розуміти різницю між державними цифровими грошима і криптовалютами, та спокійно стежити за тим, коли і як держава вирішить зробити цей крок насправді.